Журнал «Аптечный аудит» —

первое специализированное издание для руководителей

и бухгалтеров предприятий фармацевтической отрасли.

ЩОДО КВАЛІФІКАЦІЙНИХ ТА ІНШИХ ВИМОГ ДО ПЕРСОНАЛУ АПТЕЧНОГО ЗАКЛАДУ (ФАРМАЦЕВТИ)

Ми завжди починаємо більше поважати людей після того, як спробуємо виконати їх роботу.

У. Фезер

 

1) Відповідно до п. 4.1. Ліцензійних умов «особи, які безпосередньо займаються виробництвом лікарських засобів в умовах аптеки, оптовою і роздрібною торгівлею лікарськими засобами, повинні мати відповідну спеціальну освіту і відповідати єдиним кваліфікаційним вимогам.

Зазначені особи повинні мати:

а) диплом державного зразка про фармацевтичну освіту;

б) сертифікат про присвоєння (підтвердження) звання провізора загального профілю або провізора клінічного (для фахівців, які закінчили вищий учбовий заклад після 1992 року)».

Згідно з Наказом МОЗ від 29.03.2002 №117 «Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78. Охорона здоров’я» особи, які претендують на посаду за професією фармацевта повинні відповідати щонайменше таким кваліфікаційним вимогам як-то: мати неповну вищу освіту (молодший спеціаліст) або базову вищу освіту (бакалавр) за напрямом підготовки «Фармація», спеціальністю «Фармація». Мати спеціалізацію за профілем роботи. Вимоги до стажу роботи відсутні.

Законом УРСР від 23.05.1991 №1060-XII «Про освіту» передбачено, що випускнику державного або іншого акредитованого (атестованого) навчального закладу видається відповідний документ про освіту встановленого зразка. Зразки документів про освіту затверджуються Кабінетом Міністрів України (див. Постанову КМУ від 12.11.1997 №1260 КМУ «Про документи про освіту та вчені звання«).

Здобуття відповідної кваліфікації фахівця підтверджується державною атестацією, яка здійснюється державною екзаменаційною (кваліфікаційною) комісією на підставі результатів державних іспитів та (або) захисту кваліфікаційної роботи після виконання відповідної освітньо-професійної програми підготовки кваліфікованого робітника, молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста та магістра. Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття освіти та кваліфікації. Особи, які мають не менше 75 відсотків відмінних оцінок з усіх навчальних дисциплін та практичної підготовки з оцінками «добре» з інших дисциплін та з оцінками «відмінно» за результатами державної атестації, отримують документи встановленого зразка про здобуття освіти та кваліфікації з відзнакою (див. Постанову КМУ від 20.01.1998 №65 «Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)»).

Таким чином, за професією фармацевт може працювати особа, яка отримала або диплом молодшого спеціаліста, або диплом молодшого спеціаліста з відзнакою, або диплом молодшого спеціаліста (про перепідготовку без присвоєння кваліфікації), або диплом молодшого спеціаліста (про перепідготовку з присвоєнням кваліфікації), або диплом бакалавра, або диплом бакалавра з відзнакою. При цьому кількість років навчання не впливає на можливість працювати за професією фармацевта.

2) Згідно зі ст. 74 Основ законодавства ВР України, від 19.11.1992 №2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров’я» медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які займаються певними видами медичної і фармацевтичної діяльності, встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я. Відповідальність за дотримання зазначених кваліфікаційних вимог несуть керівники закладу охорони здоров’я і ті органи, яким надано право видавати ліцензію на провадження господарської діяльності в сфері охорони здоров’я.

Особи, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, допускаються до професійної діяльності після перевірки їх кваліфікації у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я, якщо інше не передбачено законодавством або міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Щонайменше процес легалізації іноземних спеціалістів передбачає два етапи, такі як:

1. Нострифікація;

2. Прийняття рішення про надання права на професійну діяльність в Україні.

1) Нострифікація — це визнання і встановлення еквівалентності в Україні документів про освіту, виданих навчальними закладами інших держав.

Процедура нострифікації включає в себе:

а) перевірку автентичності поданих для визнання іноземних документів про освіту (підтвердження органами державної влади країни, якій належить навчальний заклад, офіційного визнання навчального закладу, який видав документ, та факту видачі документа);

б) установлення еквівалентності кваліфікацій, зазначених в іноземному документі про освіту, вимогам до освітнього або освітньо-кваліфікаційного рівнів системи освіти України.

Відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки від 26.10.2010 №1012 «Деякі питання нострифікації та апостилювання» ДП «Інформаційно-іміджевий центр» здійснює інформаційно-технічне забезпечення для виконання департаментом наукової діяльності та ліцензування вищих навчальних закладів процедур нострифікації та апостилювання.

Процедура визнання проводиться від 5 до 80 робочих днів з дати подання заявником повного комплекту документів, оформлених належним чином. У залежності від строку розгляду вартість послуги може складати до 3 200 гривень (чим швидше, тим дорожче)

Визнання здійснюється за заявочним принципом. Наказом Міністерства освіти і науки; молоді та спорту України від 29.03.2011 №295 «Про затвердження Порядку визнання і встановлення еквівалентності в Україні документів про освіту, виданих навчальними закладами інших держав» встановлений перелік документів, що необхідно подати заявнику. Так, до заяви про визнання додаються:

- оригінал та завірена в установленому законодавством порядку копія іноземного документа про освіту, правомірність видачі та автентичність якого має бути підтверджена державним центральним органом управління освітою країни, якій належить навчальний заклад, у спосіб, який офіційно застосовується в цій країні для такого підтвердження (для країн — учасниць Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаага, 1961), — проставлення штампа «Apostille»);

- оригінал та завірена в установленому законодавством порядку копія додатка до іноземного документа про освіту, а також інші документи, в яких зазначається інформація про форму та строк навчання, систему оцінювання знань, перелік навчальних дисциплін (предметів), загальний (тижневий) обсяг аудиторних та самостійних годин (кредитів), кількість семестрів, навчальних тижнів, практик, курсових, випускних робіт, анотації програм з професійно орієнтованих дисциплін; інші компоненти навчального процесу.

 

Полный текст статьи опубликован в журнале Аптечный Аудит №6 2013

Реклама:

Книжный магазин: